Четвер, 02 Квітень 2020


«Хлопці билися як справжні десантники  «не можеш іти - повзи, не можеш повзти - чіпляйся зубами». Багатьох з бранців досі не звільнили, багато хто до цих пір «безвісти», швидше за все вже назавжди. Комбриг по станції сказав, що будуть триматися до останнього, якщо їх підтримати артою. Але якщо дійде до полону - у нього немає варіантів - доведеться пустити собі кулю. Благо арта допомагала. О 20:00, після 11 годин бою противник був змушений відступити. До того часу до хлопців прорвалися 2 танки, 1 БМП і Урал 24й бригади. Їх екіпажі складалися винятково з офіцерів - оскільки багато хто з пересічних відмовилися йти на вірну смерть. Уралом вивезли вбитих і поранених. Це стало кінцем епопеї. Так ми вийшли з аеропорту. У той день загинуло 13 осіб з 80-й бригади, набагато більше було поранено, потрапило в полон і пропало без вісті. Це лише одна з безлічі битв нашої гордості - 80й львівської аеромобільної бригади.» - про легендарних десантників 80-ї бригади пише координатор проекту Віталій Дейнега на сторінці руху в Facebook 

 

Коментарі:

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Loading...

Рік заснування © 2011. Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на "Рівненські новини".

Для інтернет-видань – обов'язкове пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання. Матеріали, позначені знаком "Реклама", публікуються на правах реклами. Всі права захищено.