Вівторок, 19 Березень 2024


Постріл гранатомета у вікно Рівненського військкомату пізнім вчорашнім вечором проголосив початок нової реальності, в якій житимуть мешканці області. Що це було – спланований терористичний акт, безглуздий за визначенням і «попереджувальний» за призначенням чи хуліганський демарш озброєних бурштинокопачів/контрабандистів/заробітчан/тощо, - має з’ясувати слідство.

Можливо, ми станемо свідками якогось викривального процесу, можливо, навіть «російського» сліду, хоча зрозуміло вже зараз, що ця задачка буде важкою для розв’язку нашим правоохоронцям, які в більшості своїй до цього  вправлялися у знятті штрафів за проїзд Соборною та "спецопераціями" із зачистки бабусь на базарі.

І все ж, хороші слідчі в міліції ще залишилися. А теракт – він же як звичайний злочин –підготовлений або спонтанний, залишає сліди, речові докази. Тому і розслідувати можуть звичайні слідчі. Підсилені, звісно, спецгрупою зі столиці.

Однак у теракті є важливими інші – політична та інформаційна - складові. І відповіді назапитання, які ставлять ці наслідки пострілу, повинні дати не міліціонери чи працівники СБУ, а ми – звичайні городяни і мешканці області.

По-перше, - розрахунок на паніку. Знову ж таки, навіть якщо постріл був ситуативним,«п’яним» (при наявності такої кількості зброї в країні це можна легкоприпустити), інформаційні ресурси, фінансовані сусідньою державою, зроблять зцього чергову страшилку. Якщо ж постріл був навмисним, то інформаційна кампанія стане, за кремлівською традицією, просто іншим продовженням теракту – в соцмережах, телебаченні, чутках. До речі, за оперативністю і характером сьогоднішньої інформаційної реакції на рівненський постріл можна буде зробити опосередкований висновок стосовно плановості/позаплановості теракту. ОРТ розповість «правду» - запасайтеся попкорном.

До речі, у чомусь вони – і свідомі і несвідомі московські троллі - будуть праві – а саме: війна не має кордонів у ХХІ столітті і почуватися безпечно не може людина ні в Маріуполі, ні в Рівному, ні в Парижі. Але питання тільки, а що ми відповімо на цей виклик? Панікою? Цього від нас вони і чекають. А, може, - організованістю і свідомістю? Пильністю? Мобілізацією правоохоронців на виконання своїх прямих обов’язків із забезпечення безпеки громадян?

По-друге – розрахунок на мовчанку. Наші «силовики» звикли давати журналістам дозовану інформацію. І то не завжди. І без надміру інформації журналісти розкопують дані про доходи, фотографують неправильно припарковані авто…» Шкодять», одним словом… А що вони будуть робити, коли інформації отримають більше? Страшно і подумати начальству в погонах. Це – щодо особливостей роботи із журналістами. А от щодо народу – щоб поговорити з тим самим народом – так то ще важче. Тільки-но розпочався процес формування Громадських рад при правоохоронних органах, тільки-но почалося змінюватися ставлення до людей і до їх проблем… Але мовчати не можна.

Потрібно говорити. Відверто. Бо рівняни, як і українці загалом  зросли, змужніли і навіть багато в чому переросли своїх правоохоронців і політиків. Рівняни мають чудовий досвід самоорганізації і самодисципліни, і тільки з цими їх властивостями і з їх допомогою правоохоронці можуть знайти і виконавців цього злочину і попередити будь-які інші…

…Зрештою, може все виявитися банальніше. І не гранатомет підствольний то був, а ракетниця, і не терорист, а підвипивший «прапор» (чи й звичайний «крутелик»)  захотів показати свою майстерність у стрільбі. Як кажуть – яке село – такі й теракти… Але ситуація довкола така, що у нас вже не залишилося часу для жартів. Потрібна постійна пильність і організованість. І спокій.

Якщо ж все таки – теракт, то і у цьому факті можна знайти підстави для стриманого оптимізму (як це не дико звучить у нашій ситуації). Вочевидь, ВВХ із своїми терористами на Донбасі видохся вкрай і шукає способи іншого продовження війни, перенесення терору на інші області України, сіяння паніки. Значить, не все так погано і наші ЗСУ виявилися йому не по зубам…

Що ж нам робити? Насамперед, не нарікайте на міліціонерів чи СБУшників. Вони такі є, як є. Вони– теж віддзеркалення хворого українського суспільства, яке у військових умовах бореться із своїми болячками. І як змінюється і виліковується суспільство, так і змінюються і виліковуються вони. Поступово прийдуть нові люди. А зараз - підкажіть, допоможіть. Бо це – наше місто, наша область. Наша зона відповідальності перед нашими батьками і нашими дітьми.

І якщо хтось думав, що його не зачепить, що можна стояти осторонь допомоги армії і країні – ви помилялися. І якщо хтось думав, що все обмежиться тільки військовими операціями на Сході, а терористична загроза є міфічною – ви помилялися. У нас такий сусід. Це не добре і не погано. Так є. Маємо жити з цим, сприйняти це як плату за те, що належимо до українського народу і хочемо самі визначати розвиток своєї держави. Маємо жити в постійній готовності захистити свої переконання і своїх рідних. Якщо хтось не усвідомлював  цього раніше, то має зрозуміти тепер, коли війна на його порозі.

Сергій Штурхецький

Коментарі:

Коментарі   

0 # Dok 11.02.2015, 11:00
А що ж керівництво Рівненського військкомату поза рішенням про те, що від кінця січня місяця усі держструктури перейшли на посилений режим роботи, аби захистити як стратегічні об"єкти, так і держустанови, а головне - безпеку громадян. То чому ж не посилено охорону, а тим паче у нічний час, такокого на сьогодні важливого об"єкту, як військовий комісаріат. Чи там навіть камер спостережень немає, а чи то вже такий зловмисник виявився невидимий і невловимий для наших військових? Напевно на те і розраховано, що навіть військові у Рівному ще не повною мірою усвідомили, як пише автор, що "війна на порозі".
Відповісти

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Loading...