Середа, 26 Лютий 2020


Олександр Данильчук відомий як депутат ВР IІІ скликання, екс-голова Рівненської облради та як кандидата-мажоритарник від президентської партії “Блок Петра Порошенка” у наступний парламент. Також у політичних та бізнесових колах він відомий під прізвиськом “Цар”.

Але ті, хто цікавиться життям-буттям пана Олександра пам'ятають і інше, а саме те, що його частенько переслідують усілякі негаразди: то підстрелять на полюванні, то в'їде у купу піску на “варшавці”, то постійно встряває у різноманітні бійки, а то і взагалі ледве не згорів у бані? 

Обговорення кандидатури пана Данильчука напередодні парламентських виборів 2014 року актуальне і з огляду того, що Президент України Петро Порошенко на з'їзді своєї політичної сили “Блоку Петра Порошенка”, що відбувся 27 серпня цього року заявив буквально наступне: “На сьогоднішній день компромісів щодо чистоти партійних лав бути не може. Слідкуйте, щоб до лав нашої партії не кинулися прилипали і пристосуванці... Нам не потрібні ні старі кар'єристи-кон’юктурщики, ні нові кадри, які будуть непатріотичними і корисливими” (джерело: http://ua.interfax.com.ua/news/political/220227.html). 

Отже, зважаючи на слова пана Президента Олександр Данильчук не має бути в новому парламенті представником президентської партії, адже назвати його новим обличчям дуже важко, а от під критерії прилипали та пристосуванця, непатріотичної та корисливої людини він підходить на всі сто відсотків.

«Людина Януковича»

Політичну кар'єру Олександр Данильчук розпочав ще в далекому 1997 році коли став членом провладної “кучмівської” політичної партії “Демократичний Союз”. З того часу міняти партії  для Олександра Юрійовича стало звичною справою. Звичайно, завжди йшов тільки у ті партії, які перебували на той момент при владі. Яскравим прикладом цього став 2005 рік.

Після перемоги “помаранчевої революції” пан Данильчук пішов до партії Юлії Тимошенко, яка на той момент була прем'єр-міністром України. І варто сказати, що це був далекоглядний крок, адже вже у 2006 році його обирають головою Рівненської обласної ради саме від ВО “Батьківщина”.

Цікавим є той факт, що навіть незважаючи на членство у “Батьківщині” місцеві ЗМІ та населення Рівненщини завжди позиціонували Данильчука як людину “біглого олігарха” Ігора Бакая, який і до цього часу звинувачується у мільйонних крадіжках з державного бюджету України (джерело: http://vgolos.com.ua/news/golovoyu_rivnenskoi_oblrady_stala_lyudyna_bakaya_13059.html?print).  

Членом партії Юлії Тимошенко пан Данильчук пробув до 2012 року. Кажуть не витримав опозиційності до Віктора Януковича, обраного Президентом України в 2010 році та пішов на співпрацю з головою Рівненської облдержадміністрації, “регіоналом” Василем Берташем. Саме за співпрацю зі злочинним режимом Віктора Януковича та за порушення партійної дисципліни (пішов на парламентські вибори як самовисуванець, всупереч волі партії) його і було виключено з лав партії ВО “Батьківщина” у серпні 2012 року (джерело: http://www.unian.ua/politics/682188-chlena-batkivschini-viklyuchili-za-samovisuvannya.html). 

На виборах 2012 року Олександр Данильчук виконував роль “троянського коня”, адже його основною задачею було заплутати виборців округу № 156 (Сарненський, Костопільський та Березнівський райони) та відібрати голоси у кандидата від об'єднаної опозиції Миколи Кучерука на користь представника “регіоналів” Миколи Шершуна. Для цього під час виборчої кампанії він навіть використовував символіку ВО “Батьківщина”, хоча на момент початку кампанії вже не перебував у лавах даної партії (джерело: http://4vlada.com/rivne/14879). Вибори як відомо на цьому окрузі він з тріском програв.

Під час подій “Революції гідності” (взимку 2013 — навесні 2014 років) пан Данильчук відкрито став на сторону тоді ще діючого Президента України Віктора Януковича та будучи депутатом Рівненської обласної ради став членом провладного міжфракційного об'єднання “Європейський вибір”, утвореного тодішнім губернатором Рівненщини Василем Берташем на основі фракції партії Регіонів в самий розпал “кривавих” подій на Майдані у Києві (джерело: http://4vlada.com/rivne/33566). В цей «історичний» період Олександр Данильчук уникав участі в засіданнях сесій обласної ради коли дійсно важливо було засудити дії “кривавого режиму” та змінити владу. Однак та “злочинна” влада Данильчука повністю влаштовувала, адже він і сам був її частинкою (джерело: http://4vlada.com/rivne/32792).

На початку березня 2014 року у Рівному на Майдані Незалежності активісти повісили плакат з гучною назвою "Люди Януковича в Рівненській обласній раді". Перехожі з цікавістю розглядали обличчя тих депутатів, які були членами Партії регіонів чи систематично не з'являлися на сесії обласної ради. Серед “людей Януковича” опинився і депутат обласної ради Олександр Данильчук (джерело: http://vse.rv.ua/news/1393580120-u-rivnomu-oprilyudnili-spisok-lyudey-yanukovicha.html). 

Про тісний зв'язок Данильчука з “кривавим диктатором” Януковичем заявив під час сесії Рівненської облради 02 квітня цього року і народний депутат України Микола Кучерук: “Коли Янукович, ще будучи прем’єром, приїхав до Рівного (Олександр Данильчук тоді був головою облради), він сказав: «Вашого голову ради я на ощупь знаю». Тому наша позиція партії полягає у тому, що, коли Янукович став президентом, Данильчук як голова, не показав ту опозиційність і спротив, які потрібні були тоді. Почали угоднічеством займатися, на співпрацю пішли... Я пропонував: щоб виграти вибори у місцеві ради і сформувати більшість, треба було зібрати національно свідомих депутатів.  Данильчук не зумів створити навколо себе більшості, і ми  програли вибори, бо всі пішли розрізнено. Якби була ця більшість сформована у раді минулого скликання, а потім вона пішла б на нові вибори по різних округах, то ми б виграли вибори і мали б більшість, і тоді Данильчук був би головою. Це не моя особиста позиція, це позиція партії. Я вже не кажу про вибори 2012 року, де мав би кожен голос попасти Кучеруку, а не провладному Шершуну...” (джерело: http://4vlada.com/rivne/34574).

І на продовження своїх слів, на цій же сесії Микола Кучерук зазначив: “Пан Данильчук каже, що коли був головою обласної ради, він жодної сесії не пропустив. Це повна брехня! Чи тут немає жодного депутата ради шостого скликання? Коли потрібно було приймати важливі політичні рішення, він був відсутній. Якщо Данильчук – це кандидатура Партії Регіонів, то нехай про це відверто скажуть. Не хотілося б думати, що кандидатура пана Данильчука – це ініціатива члена «Батьківщини» і голови облради Михайла Кириллова. Гадаю, що поспішати із заступниками не варто, тому давайте, нехай вони пройдуть через люстрацію, а тоді – голосуйте...” (джерело: http://4vlada.com/rivne/34574).

Про тісний зв'язок Олександра Данильчука та Партії регіонів  говорить і той факт, що саме голосами “регіоналів” його було обрано першим заступником голови Рівненської обласної ради Михайла Кириллова на сесії облради 2 квітня 2014 року (джерело: http://4vlada.com/rivne/34548).

Ось як коментує рівненський журналіст Влад Ісаєв можливе обрання Данильчука головою облради, на сесії яка запланова на кінець вересня цього року, і знову ж таки за сприяння “регіоналів”: “...Але час затишшя тривав для пана Данильчука недовго. Серйозні зв’язки у столиці та тісна дружба з екс-регіоналом та колишнім головою ОДА, а нині головою депутатської групи «Європейський вибір» Василем Берташем на початку березня дозволили пану Данильчуку, хоч і не з першої спроби, але таки сісти у крісло першого заступника голови обласної ради. Подейкують, що саме за підтримки пана Берташа та його депутатської групи Олександр Данильчук вдруге спробує очолити облраду. Однак посада ця для нього - не головна мета, а, швидше, «запасний аеродром». Основна ціль – мандат народного депутата. Він вже заявив, що збирається балотуватися до Верховної Ради у тому ж Березнівському окрузі. Можливо, цього разу піде на вибори за підтримки Блоку Петра Порошенка, на з’їзді якого пан Данильчук тиждень тому встиг «відмітитися»” (джерело: http://press-centr.com/ua/news/Viyna-za-holovniy-rivnenskiy-prestol-oblasti---u-rozpali)

Алкоголь, бійки та ДТП

Олександр Данильчук відомий на Рівненщині, та і за її межами як активний учасник багатьох бійок та ДТП. Існує підозра, що нерідко ці скандали відбуваються у стані алкогольного спяніння. 

30 квітня 2006 року приблизно в 5 годин ранку на вулиці Київській в місті Рівне відбулося ДТП. Водій "Mercedes 140" з'їхав зі смуги руху, зніс чотири секції чавунного огородження і, залишивши автомобіль на місці події, зник.

Відбулося це ранком після першого пленарного засідання Рівненської обласної ради нового скликання, на якому був обраний головою Олександр Данильчук. Мало місце і бурхливе нічне святкування Данильчуком цієї події в компанії свого першого заступника Валентина Королюка і начальника УМВС України у Рівненській області полковника міліції Сергія Піддубного. 

У суботу - в "Магнаті" (власник - В. Королюк), а потім у поминальну неділю - до самого ранку в сауні. "Забули" шановні люди, що перед тим написали 36 заяв про те, що вони нібито поспішають на могили з родинами і заради цього просять перенести установчу сесію облради на більше пізній строк. 

А Мерседес, що потрапив в аварію, виявився саме тією машиною, на якій останнім часом постійно пересувався новообраний голова Рівненської обласної ради, він зареєстрований на фірму Олександра Данильчука "Т-Транс". 

Пізніше Данильчук з'явився на місці події зі своїм водієм. Водій повідомив, що заснув за кермом, вертаючись із Києва.  

Щоправда, не врахував однієї незначної обставини - Київ не з того боку...(джерело: http://vgolos.com.ua/articles/novoobranyy_golova_rivnenskoi_oblrady_popav_u_pyanu_dtp_102943.html?print).

Згодом, пан Данильчук все ж таки признався міліціонерам, що того ранку саме він, перебуваючи за кермом «Мерседеса», заснув, повертаючись з Києва (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=022208).

Черговий прикрий випадок з Данильчуком – автомобілістом трапився три роки потому. Як повідомила газета “Рівне вечірнє”, в середу 30 вересня 2009 року, Олександр Данильчук сам перебував за кермом службового автомобіля «Фольксваген-Пассат» та повертався у Рівне з Києва, де мешкає його родина. На ділянці дороги, де йшли ремонтні роботи, він не зумів впоратись з керуванням. Автомобіль налетів на перешкоду, очевидно, купу піску, пролетів у повітрі метрів з двадцять, перекинувся, а потім... став на колеса. 

За допомогою чиновник звернувся у Рівненську міську лікарню. Прес-секретар голови обласної ради Юлія Василенко лише підтвердила журналісту «РВ», що офіційно Олександр Данильчук перебуває на лікарняному, а ось дізнатися про причини, через які він там опинився, їй, мовляв, і самій не вдається, «оскільки пан Данильчук вже кілька днів не відповідає на телефонні дзвінки».

І лише о четвертій годині дня другого жовтня прес-служба обласної ради нарешті розіслала офіційне повідомлення. У ньому голова обласної ради розповідає, що перебуває на лікарняному з травмою хребта, яку отримав у дорозі, коли повертався з відрядження зі столиці. Водночас, Олександр Данильчук каже, що почувається нормально (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=022208).

Вперше, Олександр Данильчук публічно “засвітився” в бійках ще у 2003 році, коли спровокував конфлікт у військовому госпіталі в Києві. 

Інцидент стався у Головному військовому клінічному госпіталі, куди Данильчук навідався близько 23:30 відвідати когось із близьких, повідомляла тоді газета "Сегодня".

"Година була пізня, відвідування хворих у такий час не практикується. Але пан Данильчук вирішив будь-що потрапити в один з корпусів, напевно, вирішивши, що йому, у його нинішньому становищі, - можна. Пильний охоронець КПП із боку вулиці Щорса став на перешкоді і почав дзвонити начальству. У відповідь високопоставлений чиновник перейшов на підвищені тони, почав погрожувати і, вирвавши трубку, спробував нею вдарити служивого", - пише газета. 

Коли на КПП з'явилися помічник чергового по госпіталю, а потім і черговий, "Мерседес" із номером 777-42 КА, на якому як пасажир прибув Данильчук, знаходився вже на території лікувальної установи.

"Обидва офіцери теж пояснили, що час для відвідування обрано не вдало, однак аргументи не справили належного враження. Розгніваний Олександр Юрійович, продовжуючи обурюватися, що на територію госпіталю не пускають заступника міністра, зумів прорвати заслін і, за деякими даними, дав волю рукам", - пише "Сегодня". 

"Можливо, - продовжує газета - неприємну історію вдалося б спустити на гальмах, якби не пікантний нюанс: одним із потерпілих виявився капітан медслужби Іван Кузьмук. Син колишнього міністра оборони Олександра Кузьмука служить ординатором у лорвідділенні госпіталю. Звісно, про інцидент дуже скоро було сповіщено батьку, нині народному депутату, а вже він мовчати не став і зажадав негайної сатисфакції".

Перший заступник військового прокурора Північного регіону України Анатолій Деменко повідомив "Сегодня", що до прокуратури офіційно звернувся начальник Головного військового клінічного госпіталю, який докладно проінформував про те, що сталося 4 жовтня.

Відповідно до рапортів чергового по госпіталю підполковника Сергія Литвинка і його помічника капітана Івана Кузьмука, Олександр Данильчук був у нетверезому стані (за кермом "Мерседесу" знаходилася інша людина). 

Поводився, свідчать потерпілі, зухвало, грубо, нецензурно сварився. Вдарив у плече Литвинка, намагався заштовхати його в машину. Завдав два удари в обличчя Кузьмуку. Після цього, незважаючи на протести обох офіцерів і охоронця, усе-таки проїхав на автомобілі в напрямку хірургічного, а потім урологічного відділень, де на лікуванні знаходився його родич. 

Через чверть години Данильчук залишив територію госпіталю. За даними медичного огляду, у чергового в той день по госпіталю зафіксоване пошкодження м'яких тканин і синець на плечі, у помічника чергового - травма, гематома, подряпина лівої брови, повідомив Деменко. 

Він сказав також, що капітан Кузьмук звернувся у військову прокуратуру з проханням порушити щодо Данильчука кримінальну справу.

"Зараз проводиться перевірка всіх обставин інциденту. Якщо викладене в матеріалах підтвердиться, буде порушена кримінальна справа за статтею 365-2 - перевищення влади або службових повноважень, супроводжуване насильством, а також діями, що ображають гідність потерпілого", - повідомив Деменко.

У Головному військово-медичному управлінні Збройних сил України й госпіталі, куди газета зверталася за коментарями, згадані події непрямо підтвердили. 

"Вирішили не деталізувати - мовляв, "це формене непорозуміння", "річ дуже неприємна", "йде слідство", і все таке інше", пише "Сегодня".

Однак, у зв'язку з даним інцидентом міністр оборони Євген Марчук у вівторок відсторонив від виконання службових обов'язків свого цивільного заступника Олександра Данильчука та видав наказ про проведення службового розслідування (джерело: http://www.pravda.com.ua/ukr/news/2003/10/8/2995831/).

Знову свій неспокійний та “дебоширський” характер Олександр Юрійович проявив у святому для кожного українця місці — Берестечку.  25 червня 2006 року після панахиди на Козацьких могилах у Свято-Георгієвському монастирі прихильники колишнього губернатора Василя Червонія та активісти ВО «Свобода» з Олегом Тягнибоком вирішили прорватися на імпровізовану сцену для виступу. На заваді їм стали бійці підрозділу міліції. 

За кілька хвилин у сутичці особисто зіткнулися голова обласної ради Олександр Данильчук та депутат обласної ради, член фракції УНП Василь Червоній. Серед відомих осіб у конфліктній ситуації були помічені також голова облдержадміністрації Віктор Матчук, голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок, його однопартієць Богдан Бенюк, депутат міської ради Юрій Ширко. У ранковій програмі ВВС було сказано, що "голова рівненської облради Олександр Данильчук за свідченнями очевидців кілька разів вдарив екс- губернатора Червонія, який намагався пройти до сцени і йому не давали сказати слово". (джерело: http://www.unian.ua/politics/8815-na-kozatskih-mogilah-pobilasya-rivnenska-vlada-teperishnya-i-kolishnya.html)

В травні 2007 року цілий ряд місцевих та всеукраїнських ЗМІ повідомили, що голова Рівенської обласної ради Олександр Данильчук став учасником бійки у нічному клубі «Лагуна». І якщо секретар міськради Юрій Торгун, який склав того вечора компанію Данильчуку, зміг наступного дня вийти на роботу, то голова обласної ради втратив на певний час працездатність і зовнішній вигляд, який відповідав би його високій посаді.

Того дня у Рівному побували голова Верховної Ради України та голова Сенату Чеської республіки. Належно зустрівши і провівши час із високими гостями, пани Данильчук та Торгун відправились до «Лагуни», щоб «підбити підсумки» непростого дня. В результаті «підбили» самого Данильчука. Тепер голова облради зможе вийти на роботу аж із наступного тижня. Про це нам повідомили у приймальні обласної ради, порадивши звертатися за подробицями до самого Олександра Данильчука.

Голова обласної ради у розмові з кореспондентоми назвав випадок у «Лагуні» своєю приватною справою, яка має стосунок виключно до його особистого життя.

Начальник Рівенського міськвідділу міліції Юрій Гасан від коментарів щодо інциденту в «Лагуні» також утримався. Та й адміністрація нічного клубу відмовилася розповідати, хто і за що побив їхнього клієнта — громадянина Данильчука. Чи таки за те, що він за когось заступився, чи, як подейкують, за те, що під час танців непоштиво висловився на адресу якоїсь пані? (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=015726).

“Підстрелений кабанчик”

В листопаді 2010 року топ-новиною місцевих та всеукраїнських ЗМІ стало повідомлення про те, що під час полювання вогнепального поранення зазнав тодішній голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук. 

За попередньою інформацією, затятий мисливець з багаторічним досвідом Олександр Данильчук не зрадив своїм уподобанням і в суботу, 6 листопада відправився полювати на дикого кабана. Цього разу в мисливське угіддя неподалік села Лісове Дубровицького району. Вже традиційно в одній компанії з ним був керівник облдержадміністрації Василь Берташ та чимало інших не останніх чиновників і відомих людей Рівненщини.

Кажуть, що спершу все йшло за наміченим планом — загонщики підняли кабана і погнали його на високопоставлених мисливців. Далі ж, мовляв, чи то звір побіг не туди, де його очікували, чи то самі мисливці були погано організовані та опинилися один в одного на лінії вогню, але від пострілу, здійсненого начебто головою однієї з районних рад картеччю (великий шрот діаметром більше 5 мм), постраждав Олександр Данильчук. Одна із шротин через малу кучність на значній відстані чи зрикошетивши від дерева, потрапила у його ліву ногу. Кажуть, було вже не до полювання і кабану вдалося втекти.

Олександр Данильчук спочатку заперечував факт свого поранення та повідомив, що поранив ногу (загнав скалку) минулої суботи після полювання, коли вигулював у лісі своїх собак. 

Окрім самого Олександра Данильчука, інші учасники полювання усі разом втратили пам’ять. Разом із ними напад амнезії стався з керівниками медичних закладів, мисливських господарств, правоохоронних органів. В даній ситуації можна зрозуміти пана Данильчука, який не з власної волі опинився у ролі кабана.

Однак, згодом джерело в лікарні повідомило, що голова облради дійсно госпіталізований 6 листопада з вогнепальним пораненням після полювання на кабана. Джерело повідомило, що Данильчук поранений картеччю у верхню задню частину лівої ноги.

Сам Данильчук повідомив, що почуває себе нормально, але після поранення йому не вдалося убити кабана.

Він також підтвердив інформацію, що в полюванні брав участь голова Рівненської обласної державної адміністрації, регіонал Василь Берташ.

“Зі мною все нормально, я справлюсь. А взагалі, звідки така інформація? Це ж усе на рівні «баба бабі сказала»? Як ще не кажуть, що кабан на мене напав і задавив, чи що взагалі мене застрелили? Можу тільки підтвердити, що був на відкритті сезону полювання на Дубровиччині, і що в компанії зі мною був голова РОДА Василь Берташ” - прокоментував дану подію Олександр Юрійович (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=025836).

Азарт мисливця Олександру Данильчуку знайомий ще з дитинства. Каже, що полювання, як і баня – найкращі для нього види відпочинку. Але як бачимо ні з полюванням, ні з банями йому чомусь не везе. То підстрелять, то ледве не згорить в бані?

Любитель “горящих” саун

В жовтні 2012 року працівники усіх можливих органів авторитетно спростовували повідомлення про те, що під час пожежі у сауні Березнівської дитячо-юнацької спортивної школи ледве не згорів кандидат у народні депутати по округу №156 Олександр Данильчук. Усі наголошували на офіційній версії пожежі — короткому замиканні, яке трапилось у приміщенні сауни, де нікого не було (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=033303). 

Однак, за неофіційною інформацією, яка швидко розповсюдилася в Березному пан Данильчук все ж таки перебував в той момент у даній сауні (джерело: http://rivnenews.com.ua/index.php/component/content/article/15-2011-10-13-11-17-09/2011-10-13-11-17-20/2252-kandidat-u-narodni-deputati-ukrayini-oleksandr-danilchuk-v-bereznomu-spaliv-saunu-z-basejnom). 

Вічний аутсайдер

До Верховної ради України Олександр Данильчук вперше, і будемо надіятися, що востаннє потрапив в 1998 році. Тоді використовуючи адмінресурс та гроші українського олігарха Ігора Бакая йому вдалося перемогти діючого народного депутата України Володимира Муляву. 

За час своєї діяльності у Верховній раді ІІІ скликання пан Данильчук особливо нічим не запам'ятався. Із дев'яти поданих законопроектів за чотири роки діяльності Верховної ради України чинності набрав лише один із них.

Можливо саме тому, через відсутність активної роботи у парламенті (організація концертів українських зірок та роздача коштів виборцям не рахується) вже у 2002 році виборці округу № 157 (Сарненський, Березнівський та Костопільський райони) не надають вотуму довіри діючому нардепу Данильчуку, а обирають екс-нардепа від цього округу Миколу Шершуна. Олександру Данильчуку на цих виборах дістається третє почесне місце. Другим став представник опозиційних сил — Віктор Данилов.

Знову стати нардепом пан Данильчук спробував вже через десять років після програшу. В 2012 році на вибори пішов як самовисуванець по виборчому округу № 158 (Сарненський, Березнівський та Костопільський райони)  і знову отримав третє місце програвши своєму колишньому однопартійцю по ВО “Батьківщина” Миколі Кучеруку. Другим на цих виборчих перегонах став вже вищезгаданий нардеп Микола Шершун. 

Отже, як бачимо, дві останні виборчих кампанії у яких приймав участь Олександр Данильчук яскраво свідчать про те, що довіри від людей на окрузі він не має. А зважаючи на те, що традиційні його методи — підкуп виборців, організація концертів та використання адмінресурсу відходять у минуле, то шанси бути знову обраним нардепом у Олександра Юрійовича практично нульові. Не допоможе навіть привязка до Президентського “Блоку Петра Порошенка”. А от звання “вічного аутсайдера” може прикріпитися до нього назавжди та достроково відправити “шанованого” Данильчука на політичну пенсію.

Друг “кримінального олігарха” Ігора Бакая

Історія міцної дружби “кримінального олігарха” Ігора Бакая з Олександром Данильчуком сягає своїм корінням в далекий 1978 рік. Саме тоді вони обидва стали студентами Березнівського лісового коледжу. З того часу їх життєвий та бізнесовий шляхи нерозлучні. Навіть сьогодні, коли Ігор Бакай перебуває у міжнародному розшуці вони підтримують спілкування та дружбу. Окрім того, Данильчук 12 років був директором ЗАТ «Інтергаз», яке контролював Бакай.

Для тих хто не пам'ятає, нагадаємо. Ігор Бакай -  український політик-корупціонер, звинувачений у зловживанні владою та незаконній витраті коштів. 

Ігор Михайлович був змушений спішно покинути Україну в грудні 2004 року, не чекаючи плачевного фіналу президентської кампанії свого патрона Віктора Януковича. І вже в березні 2005 року, всього через два з половиною місяці, Бакай отримав паспорт громадянина Російської Федерації. 

З легкої руки свого земляка Юрія Луценка, який зайняв після Помаранчевої революції пост міністра внутрішніх справ, Ігор Михайлович був оголошений в розшук Інтерполу. За результатами роботи Бакая в управлінні справами президента, навесні 2005 року, було порушено кілька кримінальних справ: по частині 2 статті 364 Кримінального кодексу «Зловживання владою або службовим становищем», і по частині 3 статті 365 КК «Перевищення влади або службових повноважень». 

Він підозрювався в участі в масштабному відчуженні державної власності під час керівництва Державним управлінням справами. А саме в незаконному продажі готелю «Дніпро», готелю «Україна», а також нерухомого майна Національного комплексу «Експоцентр України». Крім того, в цей же час були відчужені деякі відомі кримські здравниці - санаторій «Гурзуфський», «Дніпро», «Зорі України». Ігорю Михайловичу ставилося розкрадання державних коштів на загальну суму понад 800 мільйонів гривень.

Але Росія, як відомо, своїх громадян нікому не видає. Перебуваючи у міжнародному розшуку, Бакай не покидав меж Росії. У підсумку, в 2006 році, Печерський районний суд Києва виніс рішення про припинення розслідування кримінальних справ, а в 2007-му, Апеляційний суд зовсім припинив міжнародний розшук Бакая. Так, що Ігор Михайлович зобов'язаний Володимиру Путіну своєю свободою, та й порівняно безбідною існуванням. 

Любов до Росії чомусь завжди була і в Олександра Данильчука. Як повідомляв відомий рівненський журналіст Олексій Кривошеєв пан Данильчук і сам інколи жартував, коли на сесії облради виникала гаряча суперечка, що, мовляв, кину вас і поїду в Росію. До речі саме там, у Російській Федерації, друг Олександра Юрійовича Ігор Бакай, як нашіптують “злі язики”, працює радником Президента РФ Володимира Володимировича Путіна (джерело: http://www.derevo.info/news/detail/4280). 

Олександр Данильчук ніколи не скривав своїх дружніх стосунків з “кримінальником” та “зрадником батьківщини” Ігорем Бакаєм. В той час, поки міліція нібито всерйоз і довго шукала екс-главу «ДУСі» України Ігоря Бакая у інтерв'ю одному з українських ЗМІ на той час голова Рівненської облради Олександр Данильчук наголосив: “У нас і зараз дуже хороші стосунки з Ігорем Бакаєм. Я був у нього в гостях в Москві. Сподіваюся, що незабаром з нього знімуть усі звинувачення, і він зможе повернутися в Україну і приїхати на Рівненщину” (джерело: http://www.from-ua.com/news/107943-opalnii-bakai-priedet-na-rovenschinu.html). 

До речі, і Ігор Бакай і Олександр Данильчук в період “кучмівського” правління були представниками так званої “групи Волкова”, горезвісного “директора” українського парламенту. Саме в той час, а це кінець 90-х, з ім'ям Олександра Данильчука і даної групи були пов'язані і численні “кримінальні скандали”. Як приклад, можна навести депутатський запит БЮТівця Григорія Омельченка (на початку вересня «Україна Молода» писала про фінансові оборудки наших олігархів, що, крім «відстібувань» керівництву держави, частково вилилися нібито навіть у фінансуванні структур, близьких до «Аль-Каїди»). В запиті Омельченка йшлося про те, як Державне підприємство Міноборони «Футбольний клуб «ЦСКА-Київ», очолюване Данильчуком, спільно з Бакаєм, Волковим, Василем Горбалем, Ігорем Діденком відмивала через закордонні структури суми з численними нулями (джерело: http://politiko.ua/blogpost73460).

Депутат - “рейдер”

У грудні 2009 року тодішній керівник Рівненської облради Олександр Данильчук опинився серед списку депутатів - “рейдерів” які захватили Рівненський інститут Київського університету права НАН України. 

18 грудня 2009 року студенти та викладачі Рівненського інституту Київського університету права НАН України пікетували раду, намагаючись відстояти право держави на будівлю в центрі м. Рівне за адресою вул. Короленка, 5. Пікетувальники закликали депутатів проголосувати за те, щоб приміщення залишилось в державній власності. 

Незважаючи на лютий мороз та погрози розправи, правники відкрито виступили на захист закону про який забули депутати, суд та прокуратура – ті, хто покликані його захищати. 

Проте депутати (деякі з яких вже розпочали будівництво апартаментів в приміщенні Інституту) вирішили, всупереч закону, відібрати будівлю у Національної академії наук України. 

Корінь проблеми полягає у «золотих» квадратних метрах у центрі міста, які депутати хочуть використати на власний розсуд, і планам яких заважає Національна академія наук України. Про справжні наміри використання будівлі Рівненського інституту КУП свідчить факт будівництва депутатами квартир на четвертому поверсі будівлі. 

Серед списку депутатів, які прийняли рішення посягнути на державну власність та відмовились переглянути рішення опинився і тодішній голова обласної ради, представник ВО “Батьківщина” Олександр  Данильчук (джерело: http://censor.net.ua/forum/502279/deputatyreyidery_zahvatili_rovenskiyi_institut_kievskogo_universiteta_prava_nan_ukratny)

Депутат - “прогульник”

За даними Громадянської мережі “ОПОРА” позафракційний депутат, екс-голова Рівненської обласної ради Олександр Данильчук у нинішньому сладі облради став лідером за кількістю особистих пропусків. 

Аналіз відвідуваності депутатами пленарних засідань Рівненської обласної ради та засідань постійних комісій показав, що дев’ять з 80 обласних обранців пропустили більше половини засідань постійних комісій та ще двоє депутатів пропустили половину засідань сесії. Найбільший показник пропусків у екс-голови Рівненської обласної ради, позафракційного депутата Олександра Данильчука та депутата від ВО «Свобода» Андрія Котельника. У 2012 році ці депутати були присутніми на трьох із шести пленарних засіданнях ради. Варто зазначити, що Олександр Данильчук вже другий рік поспіль є лідером серед прогульників обласної ради. У 2011 році показник його відвідуваності становив один із шести пленарних засідань ради (джерело: http://opora.rv.ua/vibori/733-analiz-vidviduvanosti-deputatamy-rivnenskoi-oblasnoi-rady-zasidan-sesii-ta-postiinykh-komisii-u-2012-rotsi.html).

Окрім того, у серпні 2012 року Члени бюро Рівненської обласної організації ВО «Батьківщина» одноголосно виключили з лав партії колишнього голову обласної ради Олександра Данильчука. На бюро члени партії у вину вже колишньому однопартійцю ставили й те, що він як депутат обласної ради проігнорував всі засідання фракції, жодного разу не брав участі у роботі постійних комісій і на сесіях був присутнім лише тричі (джерело: http://zik.ua/ua/news/2012/08/09/363128).

Головний “бурштинокопач” області

Ні для кого не секрет, що що вже багато років у північних районах процвітає нелегальний видобуток бурштину, який приносить фантастичні прибутки. Одним із тих кому такі прибутки надходять називають нинішнього першого заступника голови Рівненської облради Олександра Данильчука. 

9 травня цього року близько 50 озброєних чоловіків на 16 автомобілях прибули у Клесівське лісове господарство, в урочище Гальбін, де нелегально копають бурштин. І нібито заявили, що тепер вони контролюватимуть видобуток бурштину. Місцеві з цим погодитись не захотіли, на їхній заклик із сусідніх сіл збіглося близько двох тисяч таких самих копачів.

Конфлікт загострився, коли один з озброєних приїжджих чоловіків почав стріляти по автомобілю місцевого мешканця.

У результаті чоловік, який перебував у цьому авто, потрапив у лікарню з вогнепальним пораненням, ще двох відвезли туди ж із травмами голови та забоями грудної клітки. Обурені селяни побили "прибульцям" дорогі автомобілі й спалили декілька їхніх вантажівок. Згодом міліція затримала 16 приїжджих. За кілька днів 15 чоловіків правоохоронці відпустили на підписку про невиїзд. В ізоляторі залишили лише одного — 22-річного, якого підозрюють у тому, що саме він підстрелив місцевого мешканця з мисливської рушниці. Однак вже за кілька днів суд відпустив його під заставу у 120 тисяч гривень (джерело: http://www.rivnepost.rv.ua/showarticle.php?art=040070).

Відразу ж після цієї події у соціальних мережах, а згодом і публічно — у виступах на сесії обласної ради — лунали заяви і називали прізвища чиновників, нібито причетних до незаконного бурштинового бізнесу. Згадувалися у цьому контексті й прізвища першого заступника голови облради Олександра Данильчука та його давнього товариша, нардепа-регіонала Володимира Прудивуса. 

Ось що розповів місцевий журналіст Олександр Курсик після тодішніх подій:

“Прудивус “засвітився”, коли приїжджав у Рівне підтримати Олександра Данильчука після революції. Щоб він став заступником голови облради Кірілова, - каже Олександр. - Селяни думають, що саме Данильчук хоче підім’яти під себе увесь видобуток бурштину на Рівненщині і для цього покликав на допомогу нардепа Продивуса, який, до речі, у цей час перебував на базі колишнього голови ОДА Рівненщини Василя Берташа (базу Василя Берташа у селі Страшеве місцеві називають «дача Кучми», бо нібито другий Президент України Леонід Кучма полюбляв тут відпочивати, - прим. ред.)” (джерело: http://vsim.ua/Podii/prodivus-potrapiv-u-skandal-zi-strilyaninoyu-na-rivnenschini-scho-kazh-10328830.html).

Рівненська журналістка Вікторія Мамотюк у Фейсбуці розмістила цікаве повідомлення одного з місцевих мешканців про стрілянину:

«Це була розборка наших бурштинщиків з зальотними бандюганами. Жуліки кажуть, що донецькі хотіли віджати бізнес і перед тим була стрєлка. Приїхав Продівус з братками, а від рівненських був Кірілов і мєсні бандіти. Кірілову пообіцяли долю і сказали, що візьмуть все під контроль, якщо він домовиться з мєнтами. Він сказав що мєнтів візьме на себе. Братків поселили на дачі в Берташа, але ті пішли по бєспрєдєлу і почали стріляти. А потім пішов замєс. Бандюків пов'язали і погромили їм машини. Зараз йдуть переговори як зам'яти справу. З мєнтами уже два дні говорить заступник Кірілова Саша Данильчук. В нас його добре знають по клікухі Царь. Хочуть відмазати Продівуса і Берташа. Коли Кірілова ставили головою ради, приїжджав Продівус і вони з Берташем про все договорились. От така революція на Поліссі», – йдеться в повідомленні (орфографія автора збережена, - прим. Ред.) (джерело: http://vsim.ua/Podii/prodivus-potrapiv-u-skandal-zi-strilyaninoyu-na-rivnenschini-scho-kazh-10328830.html).

Верхом цинізму можна назвати те, що людину (мається на увазі Олександра Данильчука) яку звинувачують у “кришуванні” незаконного видобутку бурштину нещодавно було призначено головою робочої групи для детального вивчення ситуації, що склалася у Рівненській області з видобутком бурштину. Відповідне розпорядження підписав голова Рівненської облради Михайло Кириллов. 

Напевне призначення керівником даної групи Олександра Данильчука спрямоване на те, аби він мав змогу зашкодити об'єктивному розслідуванню даної проблеми та і далі міг контролювати фінансові потоки від бурштину, але вже у легалізованому статусі. До речі сама робоча група в основному складається з колишніх регіоналів та їх прислужників (джерело:     http://zik.ua/ua/news/2014/07/03/na_rivnenshchyni_stvoreno_grupu_yaka_vyvchyt_sytuatsiyu_z_vydobutkom_burshtynu_502567).

Отож, зважаючи на все вищевикладене, як сказала би відома українська ведуча телепрограми "Ревізор" Ольга Фреймут - "Рівненські новини" не рекомендують Олександра Данильчука до обранння народним депутатом України. Аж занадто щось від цього політика пахне нафталіном...

Коментарі:

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Loading...